повід

Тлумачення із “Словника української мови”* П О ВІД 1 , вода, ч. Прикріплений до вудил ремінь ( вірьовка і т. ін.), за допомогою якого правлять конем . Коні-змії з серця рвуть Поводи ремінні ( Бор ., Тв., 1957, 63); – Козаченьку мій , коли б я твоя , Взяла б коня за шовковий повід Та й напоїла ! (Укр.. лір . пісні , 1958, 183); Не встиг [ Мірошниченко ] зашморгнути ремінні поводи , як з ганку .. покликав його вістовий ( Стельмах , II, 1962, 139); * Образно . Доле сліпая, вже згинула влада твоя , Повід життя свого я одбираю від тебе , Буду шукати сама , де дорога моя ! (Л. Укр., І, 1951, 108). @ [ Б у ти ( перебув а ти , йти і т. ін. )] на п о воді в кого , чиєму – бути залежним від кого-небудь , діяти за чиєюсь вказівкою , згідно з чиєюсь волею . [ Кассандра :] Мчить Арес неситий на поводі Кіпрідинім, як огир в пал у жаги ..! (Л. Укр., II, 1951, 253); Попуст и ти повод и кому – перестати стримувати кого-небудь , дати волю комусь ; послабити владу над ким-небудь , керівництво кимсь . Піщанам спершу начебто й поводи попустили . Пан навіть на новім хазяйстві подарував на сім’ю по дню поля ( Мирний , II, 1954, 105); У (в) повод а х трим а ти ( держ а ти ) – стримувати , не давати волі ; тримати владу , дисципліну . Ах , та се мрії , чуття легкокрилі , барвистії діти , – Але тверда їх рука в поводах цупко держ и ть (Фр., XIII, 1954, 304). П О ВІД 2 , воду, ч., рідко . Те саме , що п о рух 1. Не один живчик скручувався від поводу очей Мелашки ! (Кв.-Осн., II, 1956, 310).

Приклади вживання

Приклад 1:
Юрій Хмельницький натягнув повід. Село вони об’їжджали полем.
— Франко Іван, “Мойсей”

Частина мови: іменник (однина) |