повічайка

1. (діал.) Невелика, часто саморобна, лялька з тканини, ниток або інших підручних матеріалів, яку використовують у народних обрядах, зокрема для відвернення нещасть або як оберіг.

2. (етногр.) Ритуальна лялька в українській традиційній культурі, що символізує дух предків або домашнього вогнища, часто виготовлялася без використання голки та ножиць і передавалася у спадок.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |