Значення
-
(діал.) Невелика, часто саморобна, лялька з тканини, ниток або інших підручних матеріалів, яку використовують у народних обрядах, зокрема для відвернення нещасть або як оберіг.
-
(етногр.) Ритуальна лялька в українській традиційній культурі, що символізує дух предків або домашнього вогнища, часто виготовлялася без використання голки та ножиць і передавалася у спадок.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. повічайка, р. повічайки, д. повічайці, з. повічайку, о. повічайкою, м. повічайці, к. повічайко