Словник Української Мови
Буква
1. Горизонтальна частина будівлі, що складається з приміщень, розташованих на одному рівні; те саме, що поверсія.
2. Один з послідовних горизонтальних ярусів, на які поділяється будівля за висотою; те саме, що ярус.
3. Рівень, шар, пласт чого-небудь, що розташований над іншим або під іншим.
4. У складних термінах — частина, що вказує на наявність певного шару, покриття (наприклад, двоповерховий, багатоповерховий).
Приклад 1:
Не смій мені зринати три ночі місячні поверх води! З якого часу тут русалки стали невільницями в озері?
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Проте вона зберігала безпечну відстань і все провадила кудись угору, на якийсь дев’ятий поверх чи ідо, при цьому увесь час наспівувала якоюсь тропічною мовою, може амхарською. Так нарешті ми опиняємося в переповненому людом помешканні, обку реному й обкадженому всілякими екваторіяльними пахощами, підсвіченому зеленими і червоними лампами, де всі без винятку співають… …Oro, я навіть не зауважив, як ми перетнули австрійський кордон.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
В основі її лежала «Мала масонська кантата», поверх якої впліталися окремі синкопи «Маршу розенкройцерів» та буфонні ритми «Вальсу чорно книжників»1. Що там було ще — навіть Перфецький не міг 1 «Мала масонська кантата» — останній із завершених творів Моцарта, KV 623 (15.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”