повелителька

1. Жінка, яка володіє необмеженою владою, панує над кимось або чимось; володарка, правителька.

2. (у міфології, літературі) Верховна богиня, жіноче божество, що вважається панівною силою над певною сферою буття (наприклад, повелителька морів, повелителька вітрів).

3. (переносне значення) Жінка, яка має повну владу над почуттями, думками або вчинками іншої людини; та, що підкорила собі когось.

Приклади вживання

Приклад 1:
Те, що його повелителька цілувала хреста і перехрестилася руцею, старого китайця не обходило. Як не обходило й те, що священик окропив Хабіджу не рідною їй водою.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”

Частина мови: іменник (однина) |