Значення
-
Жінка, яка володіє необмеженою владою, панує над кимось або чимось; володарка, правителька.
-
(у міфології, літературі) Верховна богиня, жіноче божество, що вважається панівною силою над певною сферою буття (наприклад, повелителька морів, повелителька вітрів).
-
(переносне значення) Жінка, яка має повну владу над почуттями, думками або вчинками іншої людини; та, що підкорила собі когось.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. повелителька, р. повелительки, д. повелительці, з. повелительку, о. повелителькою, м. повелительці, к. повелителько