повелитель

Особа, яка має абсолютну владу над кимось або чимось, той, хто наказує, розпоряджається, панує.

Той, хто володіє, підкорив собі когось або щось, домінує (переносно).

У міфології, релігії, літературі — верховний бог, божество, яке керує світом або певною його частиною.

Приклади вживання

Приклад 1:
Який ти світу повелитель І наш олімпський предводитель, Коли против фіндюрки пас?.. Всесвітня волоцюга мерзька, Нікчемна зводниця цітерська Для тебе луччая од нас.
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: іменник (однина) |