1. Офіційний розпорядчий документ, наказ вищої державної влади (монарха, уряду), що має силу закону; указ.
2. (переносне значення) Владна, категорична вимога, наказ, веління.
повеління
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Улюблений же і завжди майже ним повторюваний 6 спів його був оцей Йоана Дамаскина3 вірш: “Образові золотому, що на Деїрському полі поставлений, три твої отроки не дотримали безбожного повеління” і ін. За його бажанням батько віддав його у Київське училище, що тоді славилось науками.4 Григорій швидко перевершив своїх ровесників успіхами й похвалами.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |