Словник Української Мови
Буква
1. Почуття глибокої пошани, високої оцінки когось або чогось, що виявляється в ставленні, поведінці.
2. Уважне, старанне ставлення до кого-, чого-небудь, визнання важливості, значення чогось.
3. (заст.) Вшанування, почесть; обряд, звичай, пов’язаний з вшануванням когось, чогось.
Приклад 1:
До неї прилипла якась облесливість в розмові й повага до панів. Вона любила цілувать їх в руки, кланятись, підсолоджувала свою розмову з ними.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Приклад 2:
Тепер вже щодня палав у печi веселий вогонь, смачно пахло борщем або галушками, i коли Андрiй смерком вертався до хати, свiжий од вiтру, з духом морозу у всiх складках одежi, Маланка старалась догодити йому, i повага хазяйки була у всiх її рухах. По вечерi Андрiй присувався до печi i виймав люльку.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
Вiн стояв перед нею i говорив, а вона оглядала його широкi плечi, спокiйне лице, на якому несподiвано якось виросла борода i осiла чоловiча повага. Їй здавалось, що його сiрi, трохи холоднi очi дивились не так на неї, а всередину, в себе, i через те слова були мiцнi та повнi, наче добре зерно.
— Самчук Улас, “Марія”