1. Який став тужавим, втратив свіжість, еластичність; зів’ялий, зморщений.
2. Переносно: який втратив силу, енергію, живість; знесилений, змарнілий.
потужавілий
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |
Древослів
Словник Української Мови