1. (рідко) Тручати, штовхати когось або щось, змушувати рухатися поштовхами.
2. (переносно) Турбувати, непокоїти когось, набридати комусь, нав’язуватися.
потручувати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Потручувати — підганяти з роботою («Семенко все бігав, все робив, що мама казала, і раз по раз потручував молодші сестри і казав, що дівки не знають нічого, лише їсти»); скеровувати в роботі («куда-м ті потрутила, туда подавав-єс си»). Почітувати — думати, гадати, вважати («почітую собі на велику <зірку>, що це Настя, а на малі, що це Марійка зараз за нев»).
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: дієслово () |