Словник Української Мови
Буква
1. (фіз.) Фізична величина, що характеризує магнітне поле в контурі й дорівнює добутку магнітної індукції на площу, обмежену контуром, та на косинус кута між вектором магнітної індукції та нормаллю до площини контуру; магнітний потік.
2. (електр.) Явище індукування електрорушійної сили в замкнутому контурі при зміні магнітного потоку, що його пронизує; взаємозв’язок магнітного потоку та електричного струму.
Приклад 1:
З виразів для ЕРС самоіндукції, а саме dt dILc −=ε та dt d dt dФ N cc 1B ψε −=−= , де cψ – потокозчеплення самоіндукції, от – римуємо, що cdLdI ψ= . Після інтегрування ця рівність має вигляд: cLI ψ= .
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Формулу dt dILc −=ε можна вик о- ристати для провідників довільної форми, якщо знайти потокозчеплення LIc =ψ , яке зв’язане з цим провідником при силі стр у- му I . У виразі для ЕРС самоіндукції знак „–”, зумовлений правилом Ленца, показує, що наявність індук тивності контура пр и- водить до сповільнення зміни струму в ньому.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
Тоді потокозчеплення через вт о- ринну обмотку, що має 2N витків, 1 21 022 SIl NNNФ 2B µµψ == . Потокозчеплення 2ψ створюється струмом 1I , тому отримуємо Sl NN IL 21 0 1 2 12 µµψ == .
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”