Значення
-
(фіз.) Фізична величина, що характеризує магнітне поле в контурі й дорівнює добутку магнітної індукції на площу, обмежену контуром, та на косинус кута між вектором магнітної індукції та нормаллю до площини контуру; магнітний потік.
-
(електр.) Явище індукування електрорушійної сили в замкнутому контурі при зміні магнітного потоку, що його пронизує; взаємозв’язок магнітного потоку та електричного струму.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. потокозчеплення, р. потокозчеплення, д. потокозчепленню, з. потокозчеплення, о. потокозчепленням, м. потокозчепленні, к. потокозчеплення