потенціометрія

1. Фізико-хімічний метод аналізу, заснований на вимірюванні різниці електричних потенціалів (електрорушійної сили) між двома електродами в розчині, що дозволяє визначати концентрацію речовини, вивчати перебіг хімічних реакцій або встановлювати точку еквівалентності при титруванні.

2. У техніці — спосіб вимірювання електричної напруги, ЕРС або інших електричних величин методом порівняння з відомою еталонною напругою за допомогою потенціометра як вимірювального приладу.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |