потенціаліс

[potɛnt͡siɑlis] Іменник

Буква:П

Значення

  1. У лінгвістиці — граматична категорія дієслова, що виражає можливість, здатність або намір виконати дію, часто формально виражена допоміжними дієсловами або особливими формами (наприклад, майбутній час у значенні можливості).

  2. У філософії та логіці — модальність, що стосується можливості, ймовірності або потенційного стану речей, протиставляється актуалісу (дійсності).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. потенціаліс, р. потенціалісу, д. потенціалісові, з. потенціаліс, о. потенціалісом, м. потенціалісі, к. потенціалісе

Більше записів