потемнілий

Приклад 1:
червона стріла віддавна летить… є посланець — та немає чекання… 228 ЧЕКАННЯ РОЛІ коли довго чекаєш ролі то приходять всілякі думки і найперша — сховатися… але сховатися аж до краю неможливо — бо будеш видимий з того боку краю… червоні квіти розсипано по дорозі… і хоча похоронної процесії не видко — тіні збираються і вдалині чорна цятка росте… похмурого дня жовтий букет комусь від когось… іноді вдається побачити браму хоч це і нелегко у полі… де все уже зібрано голо і навіть поодинокі стебла не хилитаються а повалені мов намальовані на вологій землі… мов бризки… і ніде нікого і браму замкнуто наглухо і вже берізка повилась довкола засуву і квітне як остання теплінь… МУЗИКА УВЕЧЕРІ вазонів полум’я — закручена вода зелене вугілля переплелося із склом крапотить вода свищиком пищиком півником… БРАМА У ПОЛІ 230 клен червоний… а хтось потемнілий у синьому брилі провіває насіння… люди прибувають — у вагоні темніє… запалені сірники… — кілька жовтих листків за вікном пролітає… мовчать великі ідеали поміж полицями із салом торгова вежа у просторі.. наші діалоги — це видима пітьма… весь час шукав спорядження дикуна а коли притомився і заспокоївся то помітив що крім спорядження дикуна я нічого іншого й не маю… в пошуках часу майструю корабель який мені без потреби… просто мені потрібен час для майстрування корабля… 232 листя опадає і я наче гість безрукий до чогось торкнутися хочу… шуліка кружеляє над пагорбами і долинами він повторює лінії рельєфу якого вже немає… якби відновити той рельєф то можна відновити прамову якби відновити прамову то можна наблизитись до перших знань якби наблизитись до перших знань то можна змінитись… голос: мить з картин а натури давно немає… удень і ввечері узимку і влітку не одцвітає червона троянда що її пелюстя — і колір і промені водночасно… ТЕАТР сьогодні велика зміна масок і декорацій лице без маски — вихід з гри… я теж заходжу в театр але з того боку де немає дверей… о’кей? 234 чи хто захоче ритись в порах року що стануть пилом… я зовсім один без ілюзій у друзів повно справ а я не маю револьвера та й осінь зараз — і в полях квіток немає… сніг і сніг… тільки криничка чорна… люблю тебе у червоному з яскраво багряним волоссям що як дах над стіною блідою… де немає вікон ані телефона а я дивлюсь і дивлюсь… біля нас пробігає хлопчик із зеленим сачком — метелики летять до тебе… мета троянд: щоб у великих спалахах троянд жовті чоловічки танцювали… далеко десь за білим цвітом вишень — вуста твої червоні… весна: сьогодні сонце більше за пальто вода розв’язує сліди… 236 ГЛИБИНА
— Тютюнник Григорій, “Вир”