Словник Української Мови
Буква
1. (історичний термін) Неофіційна назва селища (нині селище міського типу) в Україні, адміністративного центру Потемкінської сільської громади у Березівському районі Одеської області.
2. (історичний термін) Колишня назва (до 2016 року) селища міського типу Біленьке Запорізького району Запорізької області.
Приклад 1:
світ бачив і далеко розумніших, і чому конче розум, за яким часто криється тупеньке, обмежене зло, виряджене в шати розуму, мав виповнювати людину отрутою, що її Ольга, як на Ковжуна, продукувала зайвий надмір, що й робило її нестерпно кусючою, — й бездушною креатурою, яка занехаяла власного сина за громадськими справами, — а за цими громадськими справами, де Ольга чимало й доброго зробила, може, саме завдяки її зубатості й бездушності, і тут Ковжун віддавав Токмині належне, зрештою, хіба він сам не уділив значну частку свого життя цим самим громадським справам, хоча він ніколи не пхався в політику, тільки ж одне — пхатися, а друге — склавши руки, бездіяльно дивитися загіпнотизованим кріликом, як на очах у найлюдожерніший спосіб зводять з лиця землі власну націю, — однак чи за цими громадськими справами, особливо у випадку Ольги, — бож чи не тягнеться людина потемки до того, що їй закладене в серці? — не ховалася, бува, черствість надто владолюбної тиранічної душі?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
— так що в наготi її, слiд визнати йому рацiю, справдi було безстидство: то була нагота зумисна й образлива, та, котрою не спокушається, а демонструється зневагу — можу стригти при тобi нiгтi на ногах, голити литки, залишати по собi ванну несполiсканою, в прилиплих до стiнок темних завитках волоскiв, пiдмиватись, мастурбувати — тiльки ж не так, о, не так, як це буває, коли кожна, щонайдрiбнiша об’ява тiлесної свободи iншого приймається як дарунок, як ще один самоцвiтний знак довiри i з мiсця збурює в тобi гарячу хвилю вдячної нiжностi, не так, як було мiж нами вдома, в тi днi, коли ми стоконилися по випадкових пристановиськах, лiзли в листопадову нiч через вiкно чужої дачi, де стояла семиградусна студiнь, потемки пили, щоб зiгрiтись, коньяк, не скидаючи пальт, i я хухала на твої шорсткi, закоцюблi руки, i ховала їх собi пiд светра, бо там було найтеплiше, i ти смiявся й плакав, задихався, не ймучи вiри: “Це ти? Невже це ти?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”