Тлумачення із “Словника української мови”* ПОТ А ПЦІ , ів, мн. 1. Підсушений невеличкими шматочками хліб , який їдять з гарячою рибною юшкою , молоком , водою тощо . Лигай потапці , впустивши в юшку (Номис, 1864, № 11994); – А я у молочко потапців нароблю ! – Сказала Хівря тут ( Бор ., Тв., 1957, 135); – Потапці , щоб ви знали , це хліб з водою , та сіллю , та цибулиною всуміш , а сковородинка – смажений на сковороді ячмінь (Чаб., Шляхами .., 1961, 52). 2. Змащені жиром і підсмажені скибочки хліба ; грінки . На закуску подають також потапці – підсмажений хліб з помідорами , сиром , салом та ін. (Укр. страви , 1957, 62).
потапці
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Лигать латинськії потапці? Пождіть, – ваш витісним ми дух!» Іул Енейович, дочувшись До безтолкових сих річей, Як шкурка на огні надувшись, Злость запалала із очей.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: іменник (множина) |