Значення
-
Тлумачення із “Словника української мови”* ПОТ А ПЦІ , ів, мн. 1. Підсушений невеличкими шматочками хліб , який їдять з гарячою рибною юшкою , молоком , водою тощо . Лигай потапці , впустивши в юшку (Номис, 1864, № 11994); – А я у молочко потапців нароблю ! – Сказала Хівря тут ( Бор ., Тв., 1957, 135); – Потапці , щоб ви знали , це хліб з водою , та сіллю , та цибулиною всуміш , а сковородинка – смажений на сковороді ячмінь (Чаб., Шляхами .., 1961, 52). 2. Змащені жиром і підсмажені скибочки хліба ; грінки . На закуску подають також потапці – підсмажений хліб з помідорами , сиром , салом та ін. (Укр. страви , 1957, 62).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. потапці, р. потапців, д. потапцям, з. потапці, о. потапцями, м. потапцях, к. потапці