Словник Української Мови
Буква
1. Потап — українське чоловіче ім’я, народна форма канонічного імені Потапій (від грецького Ποτάπιος — «той, що подорожує»).
2. Потап — персонаж українського народного вертепу, традиційно один з пастухів, що приходять поклонитися новонародженому Христу; часто зображується в парі з іншим пастухом — Микитою.
3. Потап — у народній творчості та фольклорі (приказках, прислів’ях) узагальнена назва людини, часто простодушної або незграбної (наприклад, “Потап на дровах”, “Потап у діжці”).
Приклад 1:
Корецький Семен, мій чоловік, Слинько Потап, Кандзюба Кузьма, Платін Пирхавка, Явтух Ядуха, Самійло Запара, Варлам Пиндик, Яків Кацалепа, Мусій Моргавка і Охрім Верло. Кажуть, що якби москалі узнали всю справу, то геть вигнали б село на Сибір.
— Осьмачка Тодось, “Старший боярин”
Приклад 2:
А Потап утирав очi кулаками й хитав головою: — Вмерла матiр, не зумiв я тебе призвести до дiла.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
— Я — Потап Марченко. В цей момент в небi метнулась огняна блискавиця i над Харковом розсипався черговий удар грому.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”