потала

Тлумачення із “Словника української мови”* ПОТ А ЛА , и, ж. З’їдання , знищення . У чистому полі поховайте , звіру-птиці на поталу не подайте (Сл. Гр.); І я побачив горб руїн , Бетону і металу . Тепер скажіть мені : хто він , Що здійснив цю поталу ? (Перв., II, 1958, 249); // Лихоліття , лихо , біда . У дні світової потали Тут Опір знамена підняв (Рильський, III, 1961, 260). Віддав а ти ( відд а ти ) на пот а лу див . віддав а ти ; Дав а ти ( д а ти , попуск а ти , попуст и ти ) на пот а лу – те саме , що Віддав а ти ( відд а ти ) на пот а лу ( див . віддав а ти ) . Вона вірила , що той добрий дідуньо любить дітей і не дасть їх на поталу ( Коцюб ., І, 1955, 15); Ще малим він не раз бився з хлопцями за Марусю й не давав її на поталу (Хотк., І, 1966, 101); Галя не видержала : – Чіпко , Чіпко ! Чи я ждала такого від тебе , чи сподівалася ? Попустив рідну матір на поталу волоцюзі , гайдамаці … ( Мирний , І, 1949, 406); [ Василина :] Надумав [Золотницький] , кажеш , уже за якогось шляхтича тебе віддати ? [ Наталя :] Я йому не попущу себе на поталу ! (Гр., II, 1963, 536); На пот а лу : а) ( кому ) на поживу , на здобич . – Мертвий , мертвий , – бубонів Кобза , одступаючи од Марка , .. – Зостанусь, – прошепотів він , – що буде , то буде ! Коли оживе , буду йому товаришем , а ні – поховаю .. і не покину його трупа на поталу гракам та звірові (Стор., І, 1957, 344); Боюся зомліти , як углежу [ угледжу ] їх [ гадюк ] обличчя бридкі та дикі , щоб з коня не впасти і не дістатися їм на поталу … (Л. Укр., І, 1951, 313); – Хто в поході нап’ється – без усякого суду .. звелю застрелити на місці та кинути хижій птиці на поталу ( Довж ., І, 1958, 238); – Годі тобі , Телемаху , далеко від дому блукати , Все в своїм домі добро на поталу покинувши людям (Гомер, Одіссея , перекл. Б. Тена, 1963, 255); б) ( кому , чому ) на знущання . – Діти мої , діти ! .. Викохала я вас лихим людям на поталу … ( Вовчок , Вибр., 1937, 19); Їй згадувалось, як він покинув її на поталу , на глум людям (Гр., II, 1963, 270); в) ( без додатка ) на муку . [ Трохим :] Ви , обурені помстою , йдете на беззаконний вчинок , а про сім’ї ваші забуваєте ?.. Покидаєте їх на поталу та наглу смерть ?.. Доки гнитимете по острогах , ваші діти пухнутимуть з голоду … (Кроп., IV, 1959, 234). Тлумачення із “Словника української мови”* ПОТ А ЛИЙ , а, е. Дієпр. акт . мин . ч. до пот а нути, пот а ти ; // у знач. прикм. Повернувся старий уже забрьоханий поталими снігами , обвіяний і наче аж присушений , як тараня , передвесінніми вітрами ( Ле , Наливайко , 1957, 129). Тлумачення із “Словника української мови”* ПОТ А ТИ 1 див. потав а ти . ПОТ А ТИ 2 див. пот а нути .