посвящання

[posʋjɑʃt͡ʃɑnnjɑ] Іменник

Буква:П

Значення

Дія за значенням дієслова «посвящати»; надання комусь, чомусь особливого, часто сакрального статусу, призначення або сенсу.
(у релігійному контексті) Обряд або церемонія введення в духовний сан, освячення храму, реліквії тощо; хіротонія.
(у переносному значенні) Глибоке занурення в суть певної справи, науки, мистецтва; досконале оволодіння чимось.
Текстова або усна формальна частина твору (книги, музичної п’єси, фільма), в якій автор вшановує або висловлює повагу певній особі чи ідеї.

Граматичні форми:

н. посвящання, р. посвящання, д. посвящанню, з. посвящання, о. посвящанням, м. посвящанні, к. посвящання