1. Властивість за значенням дієслів “посвятити” та “посвячати”; стан, коли хтось або щось цілком віддано певній справі, ідеї, діяльності або іншій особі, що характеризується глибокою відданістю, заклопотаністю та служінням.
2. Глибока віра в щось або відданість комусь, що виражається в постійних діях, вчинках і готовності до самопожертви.
3. (У релігійному контексті) Обряд або дія посвячення (посвячення у сан, посвячення храму), а також стан особи після такого обряду.