посвячене

1. (у релігійному контексті) Обряд або дія освячення, присвячення чогось Богові або високим ідеалам; сакральна церемонія, під час якої об’єкт, особа або місце набувають особливого, святого статусу.

2. (у переносному значенні) Глибоке занурення в певну сферу знань, ідей або діяльності; стан повної відданості чомусь, служіння чомусь.

3. (як власна назва, часто у назвах творів, заходів) Назва літературного, музичного чи іншого твору, публічної події, що має на меті вшанування когось або чогось, або ж присвячена певній темі.

Приклади вживання

Приклад 1:
Все те ангел, що служить Богові, все те служить, що хвалить, все те хвалить, що для нього зібране, зроблене, посвячене. Слухай все і сотвори все, тоді ти мені муж мудрий, що заснував собі храмину на камені, не на піску.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |