Значення
-
Постикум — у давньоримському праві: дитина, народжена після смерті свого батька.
-
Постикум — у сучасному цивільному праві: особа, зачата за життя спадкодавця, але народжена після його смерті, яка має право на спадкування.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. постикум, р. постикума, д. постикумові, з. постикума, о. постикумом, м. постикумі, к. постикуме