Постикум — у давньоримському праві: дитина, народжена після смерті свого батька.
Постикум — у сучасному цивільному праві: особа, зачата за життя спадкодавця, але народжена після його смерті, яка має право на спадкування.
постикум
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |