1. У логіці та філософії: прийняття певного твердження (постулату) як вихідного, бездоказового, але очевидного або необхідного для побудови теорії; акт постулювання.
2. У римському та канонічному праві: офіційне висунення, представлення кандидата на певну церковну посаду (наприклад, єпископа) для затвердження вищою інстанцією.
3. Застаріле: пропозиція, вимога або твердження, що висувається як беззаперечна істина.