1. (у фразеологізмі) Страх, переляк, відчуття тривоги (зазвичай у поєднанні з дієсловами “нагнати”, “наганяти”).
2. (діал., рідк.) Те саме, що постраховина — примара, привид, мара; те, що лякає.
пострах
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Так її поставив російський імператор в самому центрі міста на пострах «вірнопідданому» населенню. Тепер до імператорового подарунка внесено корективу — на мурах по всіх чотирьох кутах збудовано високі вартові вежі, а на вікна накладено суцільні залізні щити.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Приклад 2:
А на зборі Ізрайля синів, Честь віддавши Ваалу, Голосистий Датан перепер Ось якую ухвалу: «Хто пророка із себе вдає, І говорить без зв’язку, І обіцює темній юрбі Божий гнів або ласку,— Хто до бунту посміє народ Накликати, до зміни І манити за гори, настріть Кінцевої руїни,— Той на пострах безумцям усім Між отсим поколінням Най опльований буде всіма І побитий камінням». III Вечоріло.
— Франко Іван, “Мойсей”
Частина мови: іменник (однина) |