Процес додаткової полімеризації, що відбувається вже після основного синтезу полімеру, часто з метою завершення реакції, зміни або поліпшення його властивостей (наприклад, міцності, термостійкості).
Стадія технологічного процесу виробництва полімерних матеріалів, під час якої матеріал (наприклад, смола) остаточно твердне або набуває кінцевих експлуатаційних характеристик після формування виробу.