Значення
-
(у філософії, особливо в ідеалістичній) Вічна, незмінна, абсолютна сутність, що протиставляється мінливому, перехідному буттю; те, що існує вічно, не піддаючись змінам або розвитку.
-
(у математиці, фізиці, техніці) Величина, параметр або умова, значення якої залишається незмінним, сталим у межах певного процесу, дослідження чи теорії.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. постояння, р. постояння, д. постоянню, з. постояння, о. постоянням, м. постоянні, к. постояння