1. Архітектурний стиль, що виник у 1930-х роках як розвиток та трансформація конструктивізму, для якого характерні відмова від аскетизму, поєднання функціональної основи з декоративними елементами, монументальність форм, використання класичних ордерів, арків, колон та барельєфів.
2. Мистецька течія в образотворчому мистецтві, що розвивалася після конструктивізму, зберігаючи його окремі формальні принципи, але надаючи їм іншої семантики або поєднуючи з іншими художніми мовами.