Значення
-
Властивість бути постійним; незмінність, сталість у часі, тривалість без перерви.
-
(У математиці, фізиці) Величина, що зберігає одне й те саме значення в процесі дослідження, у межах певної задачі чи теорії; константа.
-
(Перен.) Твердість, непохитність у переконаннях, почуттях, намірах; вірність.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. постійність, р. постійності, д. постійності, з. постійність, о. постійністю, м. постійності, к. постійносте