постійність

1. Властивість бути постійним; незмінність, сталість у часі, тривалість без перерви.

2. (У математиці, фізиці) Величина, що зберігає одне й те саме значення в процесі дослідження, у межах певної задачі чи теорії; константа.

3. (Перен.) Твердість, непохитність у переконаннях, почуттях, намірах; вірність.

Приклади вживання

Приклад 1:
Тому будь-які сталість, постійність і тяглість виглядають в умовах цієї землі вельми туманно й невиразно. Якісь загадкові автохтони і справді вирощували на ній хліб та обробляли метали вже три-чотири тисячоліття тому.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Частина мови: іменник (однина) |