постіл

1. Дерев’яна підлога в селянській хаті, зроблена з колод або пласких пластин.

2. (у переносному значенні) Житло, дім, притулок (зазвичай про скромне селянське житло).

3. (заст., рідк.) Ложе, місце для сну, постіль.

Приклади вживання

Приклад 1:
Па­лаг­на са­ма сідла­ла сво­го ко­ня і зак­ла­да­ла чер­во­ний постіл в стре­ме­но так гор­до, на­че всі го­ри на­ле­жа­ли тільки до неї. На хра­мах бу­ли лю­ди та да­лекі ро­ди, піни­лось пи­во, ли­лась горілка, зліта­лись усякі но­ви­ни з да­ле­ких гір, Іван обіймав мо­ло­диці, Па­лаг­ну цілу­ва­ли чужі чо­ловіки – ото ди­во яке!
— Коцюбинський Михайло, “Тіні забутих предків”

Частина мови: іменник (однина) |