Словник Української Мови
Буква
1. Ухвалити рішення, прийняти постанову про щось після обговорення або розгляду (про органи влади, установи, збори тощо).
2. (У суді) Винести рішення, ухвалу щодо певної справи; вирішити, постановити.
3. (Застаріле та високе) Прийняти тверде рішення, намір щодо чогось; постановити.
Приклад 1:
Був багатий, І рідня, і діти Єсть у його, а нікому Хрест постановити. Умер сотник, і покої Згнили, повалялись, Все пропало, погинуло, Тілько і остались, Що тополі на вигоні Стоять, мов дівчата Вийшли з Оглава ватагу З поля виглядати.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”