1. Який став сонним, млявим, втратив жвавість; що виражає сонливість, втому.
2. Який став тьмяним, невиразним, втратив яскравість (про колір, світло тощо).
Словник Української Мови
Буква
1. Який став сонним, млявим, втратив жвавість; що виражає сонливість, втому.
2. Який став тьмяним, невиразним, втратив яскравість (про колір, світло тощо).
Приклад 1:
— і цідив, цідив у ню, аж поки з нірки не виліз і сам голомозий господар… Посоловілий, з побілілими, звареними очима, він страдницьки свиснув і впав. Куріпочка відскочив убік, мало не скинув із себе Петра й, оглянувшись на ховрашка, гидливо відвернувся до Дністра, туди, де при березі, при солодкій воді тихо й щасливо доцвітали пізні зозулині черевички… Петро сказав ховрашкові: — Ото щоб знав!
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”