послужний

1. Який стосується послуги, призначений для послуги або обслуговування.

2. У складі власних назв: що вказує на призначення для обслуговування певного об’єкта, наприклад, послужний список (документ про службову діяльність), послужна книжка.

Приклади вживання

Приклад 1:
Вражає розмахом його послужний список: • очолював кафедру українознавства Медичного інституту, де працював до 1929 року (до часу скасування кафедри); • очолював кафедру лінгвістики у Всеукраїнській академії наук; • протягом кількох років викладав українську мову у Вищій військовій школі. У 1924 році стає членом історично-літературного товариства при Академії наук, де бере активну участь у складанні «Словника живої української мови».
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: прикментик () |