1. Вживати щось для певної мети, користуватися чимось як знаряддям, засобом або джерелом інформації.
2. Мати щось у постійному або тимчасовому вжитку для своїх потреб, розпоряджатися чимось.
Словник Української Мови
Буква
1. Вживати щось для певної мети, користуватися чимось як знаряддям, засобом або джерелом інформації.
2. Мати щось у постійному або тимчасовому вжитку для своїх потреб, розпоряджатися чимось.
Приклад 1:
Я завжди знала, що не треба квапитися категорично виключати з категорії «українці» всіх поспіль людей, які звикли послуговуватися в побуті російською мовою. А в ці дні було озвучено дуже важливу тезу, що близька мені: у такій Україні — правдивій, теплій, нормальній — хочеться перейти на українську мову тим, хто її знає, і вивчити її тим, хто не знає.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Отже не варто, аналізуючи подібний матеріал, послуговуватися зневажливими словами на зразок відомого москвофіла (хоча й унікаль- ного києвознавця) Миколи Закревського, котрий апріорі вважає все на- писане “каким-то южно-русскім лєтопісцем” 944 дурницею. Тепер ми знаємо, що Андрієва легенда була неоднозначною для XII ст.945, оскільки була новозаведеною та ще й політизованою ідеєю.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”