1. (безособове) Про настання сприятливого випадку, удачі; поталанити, щастити.
2. (рідко, кому) Дати щастя, принести удачу; поблажити.
пощастити
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Зі служницею не може просто „пощастити“. Служницю доводиться виховати, виростити, навчити.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”
Частина мови: t.d. () |