посесія

1. (іст.) Земельна ділянка, надана в користування (у володіння) іноземцям або приватним особам у колоніальних чи залежних країнах, часто з правом екстериторіальності.

2. (іст., в Україні) Велике землеволодіння, зазвичай з переважно польським населенням, що існувало на Правобережжі в складі Російської імперії після поділів Речі Посполитої.

3. (заст.) Маєток, ділянка землі, що перебуває у володінні; володіння.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |