порятувати

1. Врятувати когось від небезпеки, лиха, загибелі; зберегти життя.

2. Перен. Допомогти вийти зі скрутного становища, позбавити від неприємностей, клопоту.

Приклади вживання

Приклад 1:
Утримати в собі «Бога» — цю вищу духовну сутність, втримати, хоч би чого це було варто… Навіть якщо «Бог» покине тебе, прагнучи «порятувати», зробити таким, як усі, це аж ніяк не порятує, а «донищить» тебе. Адже тоді ти вийдеш «сам із себе, неначе шабля виходить з піхов».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
), за якими потяглися знову і знову потоками варварів усілякі булґари, хозари, чорні клобуки, кара-калпаки, обри, угри, печеніги, песиголовці, сироїди та половці — і жодні оборонні земляні вали не могли порятувати від летючої Азії цих безмовних, загадкових і досі не названих автохтонів, з якими нарешті виринаємо із небуття десь так аж у IX ст., коли-то зграя скандинавських пройдисвітів надумала об’єднати всю цю безголосу спільноту, всіх цих древлян, дулібів, кривичів, дреговичів, уличів, тиверців, полян, хорватів та «чюдь білооку» в єдину державу, очолювану ними ж, себто двома-трьома норманнами, затятими пияками і розбійниками, котрі навіть і слова не знали по-тутешньому, а самих себе йменували «руссю». Остання обставина, мабуть, і спонукала автохтонів визнати над собою чужинське князювання.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 3:
Деякі фараони XII династії, переконавшися, що й ці заходи не можуть порятувати царські мумії від осквернення зухвалими грабіжниками, взагалі відмовилися від будівництва пірамід, а стали вирубувати собі скельні гробниці в безлюдних ущелинах. Заупокійні комплекси в епоху Середнього Царства здобули нове призначення — стали своєрідними громадськими центрами.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

Частина мови: дієслово () |