Словник Української Мови
Буква
1. Робити порушення, нехтувати, не виконувати чогось (правил, законів, зобов’язань тощо).
2. Зачіпати, торкатися якогось питання, теми, починати обговорення чи розгляд чогось.
3. Завдавати порушення спокою, тиші; турбувати, тривожити.
4. Застаріле: руйнувати, ламати, пошкоджувати щось; розбивати (наприклад, єдність).
Приклад 1:
Тому постановлено вислати разом з Мужилівським свого посла до Хмельницького для порозуміння в справі царської кандидатури на польське королївство, хоч вибори короля давно вже скінчили ся і сеї справи зовсім уже не можна було порушати. Така була місія Мужилівського; завдання її, розумієть ся, мусили відбити ся на самім складї його записки.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”