порча

1. Дія за значенням дієслова «портити»; псування, пошкодження чогось, приведення до непридатного стану.

2. Стан, коли щось зіпсоване, пошкоджене; вада, дефект, несправність.

3. У народних віруваннях та магічних практиках — шкідливе вплив, наведене злим духом, чаклуном або через злі чари, що викликає хвороби, невдачі, загибель худоби тощо.

4. Застаріле значення: моральне розтління, розпуста, розврат.

Приклади вживання

Приклад 1:
Но вот почему внутренній и мал, что невидимый есть и неприступен; посилает же потому, что ни одна гибель и порча его не достает и не безпокоит, но всегда и бодр, и жив, и лѣта его не оскудѣвают. Не имѣет ни высоты, ни глубины, ни широты, вездѣ сый и всегда.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: іменник (однина) |