Словник Української Мови
Буква
1. Перекинути, перевернути багато предметів або все, що є; зробити безлад.
2. Розкидати, перемістити з одного місця на інше різні речі, створюючи непорядок.
3. (розм.) Змусити когось або щось упасти, перекинутися (про кілька об’єктів або всіх по черзі).
Приклад 1:
— поламати стільці, побити на цурки люстра, порозкидати фаготи й гобої, поперекидати столи… Порозганяти все геть… В очах йому потемніло від нелюдського напруження, — тримав нерви. Лише зібгав скатертину конвульсійним рухом руки і, либонь, переламав виделку, що потрапила в засяг долоні.
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”