Словник Української Мови
Буква
1. Який залишений кимсь, позбавлений допомоги, уваги або турботи; самотній, покинений.
2. Який занедбаний, перестав використовуватися або оброблятися; закинутий, знедбаний.
3. Який виражає почуття самотності, занедбаності або відчуття відсутності уваги.
Приклад 1:
Жоден філософ, жоден художник не такий самотній, не покинутий так на самого себе, як той, хто вчить про вічне життя. Появу такого τέκτονος4 світ висміює, мудреці називають його дурнем, ченці під машкарою благочестя переслідують, єретики, хитро перетлумачуючи, спростовують, юнаки уникають, старці гребують, царі пригнічують, бідні зневажають; і чи не здається він тобі якимось царем блазнів?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Тiльки вставши вранцi, побачив по видному, що це був лiтнiй театр, покинутий уже тепер, порожнiй, старий i обдертий. Мусив бути йому притулком i надалi на той час, коли не буде грошей, щоб ночувати деiнде.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”