1. У давньоруській та українській традиції — людина, яка здійснює паломництво до святих місць, переважно до Єрусалиму, з метою поклоніння християнським святиням; прочанин, паломник.
2. У західноукраїнських говірках (на Гуцульщині, Буковині) — різдвяний або новорічний обрядовий хліб, часто прикрашений фігурками з тіста, який готували на свята; символ достатку та родючості.
3. Заст. Той, хто шукає притулку, пристановища; жебрак, волоцюга.