Значення
-
У давньоруській та українській традиції — людина, яка здійснює паломництво до святих місць, переважно до Єрусалиму, з метою поклоніння християнським святиням; прочанин, паломник.
-
У західноукраїнських говірках (на Гуцульщині, Буковині) — різдвяний або новорічний обрядовий хліб, часто прикрашений фігурками з тіста, який готували на свята; символ достатку та родючості.
-
Заст. Той, хто шукає притулку, пристановища; жебрак, волоцюга.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. покутник, р. покутника, д. покутникові, з. покутника, о. покутником, м. покутникові, к. покутнику