Словник Української Мови
Буква
1. У народній архітектурі та побуті: кут у хаті навпроти входу, де зазвичай стояв стіл і висіли образи, найпочесніше місце в житлі.
2. У церковній архітектурі: південно-східний кут християнського храму, де зазвичай розташовується вівтар.
3. Переносно: домівка, рідний дім, затишне місце проживання (часто у вислові «під родинною поку́ттю»).
Приклад 1:
Покуть, де за традицією мали рясніти образи, був зовсім порожній. Це вже поступка синам.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Приклад 2:
Пiсля сього посватаних i посадили, звичайно, на покуть, на посад. Батько сiв бiля зятя, а , звiсно, поралась, сама i страву на стiл подавала, бо вже Марусi не годилося з посаду уставати.
— Самчук Улас, “Марія”