Значення
-
У народній архітектурі та побуті: кут у хаті навпроти входу, де зазвичай стояв стіл і висіли образи, найпочесніше місце в житлі.
-
У церковній архітектурі: південно-східний кут християнського храму, де зазвичай розташовується вівтар.
-
Переносно: домівка, рідний дім, затишне місце проживання (часто у вислові «під родинною поку́ттю»).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. покуть, р. покутя, д. покутеві, з. покуть, о. покутем, м. покутеві, к. покутю