покулачити

[pokulɑt͡ʃɪtɪ] Дієслово

Буква:П

Значення

  1. Позбавити майна, конфіскувати власність у куркулів (заможних селян) у процесі примусової колективізації сільського господарства в СРСР (переважно у 1929–1930 роках).

  2. Розгромити, знищити господарство, підприємство або позбавити майна когось, хто розглядається як ворог або експлуататор; застосувати до когось репресивні заходи, аналогічні радянській кампанії “розкуркулення”.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

я покулачу, ти покулачиш, він покулачить, ми покулачимо, ви покулачите, вони покулачать

Більше записів