покозачення

[pokozɑt͡ʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Історичний процес впровадження козацького устрою, управління, військової організації та соціальних норм на певних територіях, що супроводжувався наданням населенню козацьких прав і обов’язків.

  2. Конкретна історична подія або період масового зарахування представників різних соціальних верств (наприклад, селян, міщан) до козацького стану, часто з метою зміцнення обороноздатності регіону або з політичних міркувань.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. покозачення, р. покозачення, д. покозаченню, з. покозачення, о. покозаченням, м. покозаченні, к. покозачення

Більше записів