поклонник

1. Людина, яка захоплюється кимось або чимось, виявляє до когось, чогось великий інтерес, захоплення, прихильність.

2. Людина, яка закохана в когось, відчуває романтичну прихильність до когось; залицяльник, шанувальник.

3. Застаріле: той, хто поклоняється божеству, ідолу; віруючий, який здійснює поклоніння.

Приклади вживання

Приклад 1:
Я сказав навіть, що ми зустрілись у «Варязькій церкві» з нагоди Наради і що — — Я глибокий і давній поклонник музичних талантів Лариси Павлівни! Я вклонився в її бік, і ми з чоловіком потиснули один одному руки.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”

Частина мови: іменник (однина) |