Словник Української Мови
Буква
1. (реліг.) Священний предмет, який паломники привозять із місць, де вони поклонялися святиням; реліквія.
2. (заст.) Дарунок, привіз, гостинець, який привозять з подорожі або далекого краю.
3. (перен., рідко) Щось цінне, значуще, що залишається як спадщина або пам’ять від попередників.
Приклад 1:
Уходящему — поклон, Остающемуся — братство. Вспоминайте наш снежок Посреди чужого жара.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Посли, прийшовши до столиці, Послали до царя сказать, Що до його і до цариці Еней прислав поклон оддать І з хлібом, з сіллю і з другими Подарками предорогими, Щоб познакомитись з царем; І як доб’ється панськой ласки Еней-сподар і князь троянський, То прийде сам в царський терем Латину тілько що сказали, Що од Енея єсть посли, Із хлібом, з сіллю причвалали, Та і подарки принесли, Хотять Латину поклониться, Знакомитись і подружиться, Як тут Латин і закричав: «Впусти! Я хліба не цураюсь І з добрими людьми братаюсь.
— Самчук Улас, “Марія”