Словник Української Мови
Буква
1. Мінеральні або органічні утворення в надрах Землі, які за кількістю, якістю та умовами залягання придатні для промислового використання (наприклад, поклади нафти, вугілля, руди).
2. (у спеціальному контексті) Великі, скупчені запаси чого-небудь, що утворилися природним шляхом (наприклад, поклади торфу, бурштину).
Приклад 1:
А се, як хоч, у скриню поклади. Та добре, можу й переодягтися.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Зда валося, Хтось дотепер сипав згори нескінченні поклади борошна і вапна, хоч навмисне для цього призначений ритуальний Giovedì Grasso1 відійшов ще півтора тижні тому. Я його не застав.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
Поклади свою булаву, поклади!..» — кошовий, не мовлячи й слова, знічений, зганьблений, кладе до ніг шапку, на шапку — булаву, йде до свого куреня й віднині стає звичайним собі козаком. Те саме роблять суддя, писар і осавул: суддя кладе на шапку печатку, писар — перо й каламар, а осавул — свою палицю.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”