1. Який поклали, покладено кудись; розташований, поміщений.
2. Призначений, визначений для чогось; встановлений, установлений.
3. (У знач. ім.) Про особу, яку хтось призначив, визначив для виконання певних обов’язків або як представника.
Словник Української Мови
Буква
1. Який поклали, покладено кудись; розташований, поміщений.
2. Призначений, визначений для чогось; встановлений, установлений.
3. (У знач. ім.) Про особу, яку хтось призначив, визначив для виконання певних обов’язків або як представника.
Приклад 1:
Незабаром були привезені статті, які потім називались чуднівськими: Виговський добився, щоб в їхню основу був покладений Гадяцький трактат, але поляки обкраяли його, насамперед викресливши про Велике князівство Руське. Сурми все ще грали розмир.
— Франко Іван, “Мойсей”
Приклад 2:
На розі, на колишньому пустирі, кінчили тепер новий будинок, в конструктивному стилі, кубик покладений на кубик, змінений модерн початку XX століття, а за ним далі в завулку стояв і чотириповерховий будинок, де колись мешкав Комаха. Це було років десять тому.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”
Приклад 3:
З е р о в (solo) Палю я ладан Аполлону, Покладений у саркофаг, З академічного амвону Чревовіщаю, яко маг. Мій дар: костриця Буревію, А Хвильовому — мадригал, Загулові — калагатія, А Савченкові — капітал.
— Зеров Микола, “Камена”