Словник Української Мови
Буква
1. Мати довіру до когось, чогось, розраховувати на когось, щось, вважати когось, щось надійною опорою або джерелом чогось.
2. Бути впевненим у настанні, здійсненні чогось, очікувати щось, сподіватися на щось.
3. (застаріле) Доручати, наказувати комусь виконання чогось, зобов’язувати до чогось.
Приклад 1:
Деякі елементарні знання школа, безперечно, давала, та й учителька — Тетяна Іванівна Тоцька — в мене була добра, але передусім треба було покладатися на себе. Звісно, сподіватися від чернігівської школи 40-х якоїсь «українськости» було б марним.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”