1. Відчути хвилювання, збудження, занепокоєння; засмутитися, затривожитися через щось.
2. (У значенні доконаного виду до «хвилюватися») Провести певний час у стані хвилювання, занепокоєння.
Словник Української Мови
Буква
1. Відчути хвилювання, збудження, занепокоєння; засмутитися, затривожитися через щось.
2. (У значенні доконаного виду до «хвилюватися») Провести певний час у стані хвилювання, занепокоєння.
Приклад 1:
Варя не встигла навiть i похвилюватися як слiд. Пiдводиться колись з лiжка, а на вулицi вже червонi шпацiрують.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”