Словник Української Мови
Буква
1. Заховати тіло померлого в землю, здійснити обряд поховання; похоронити.
2. Перен. Приховати, сховати щось від інших, зробити непомітним або недоступним.
3. Перен. Відмовитися від чогось, покласти край чомусь; забути, залишити в минулому (наприклад, думки, надії, плани).
Приклад 1:
Заходить у голову, чим тебе поховати, як умреш? Коли на ті подивитьси, та й чорніє з жури.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
Збираюсь тепер поховати її дiвуваннячко, як закон велить i як її слава заслужила. Потрудiтесь пiти за нею у почотi, проводiте її дiвування на вiчную жизнь, не у нову хату i не до милого мужа, а у сиру землю i у темну домовину!
— Самчук Улас, “Марія”